покоїтися
ПОКОЇТИСЯ, оюся, оїшся, недок. Бути в стані спокою; спокійно, нерухомо лежати на чому-небудь. Івась лежав у кутку розкинувшись, розпластавшись. Голова його покоїлася на подушці, а тіло скотилося на землю (Мирний, І, 1954, 174); * Образно. Над морем із сірого крепу, В шовковій постелі багряній Покоїться сонце... (Зеров, Вибр., 1966, 426); // Бути похованим де-небудь. Біля кладовища, де покоїлися батьки й діди Асизові, росло чимало горіхів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 75); Стоїмо при священній могилі, де героїв покоїться прах - і над нами дерева похилі гомонять на квітневих вітрах (Уп., Вірші.., 1957, 82); // Бути схованим, зберігатися, міститися де-небудь. Їй здавалось, що тепер ці великі очі випромінюють все те хороше і благородне, що довгі роки покоїлось глибоко в душі актриси (Собко, Запорука.., 1952, 206).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покоюся | покоїмося |
2 особа | покоїшся | покоїтеся |
3 особа | покоїться | покояться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покоїтимуся | покоїтимемося |
2 особа | покоїтимешся | покоїтиметеся |
3 особа | покоїтиметься | покоїтимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покоївся | покоїлися |
Жіночий рід | покоїлася | |
Середній рід | покоїлося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покоїтїймося | |
2 особа | покоїтїйся | покоїтїйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | покоячись | |
Минулий час | покоївшись |