покірність
ПОКІРНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. покірний. - А за її добрість, за її смирноту, покірність треба їй такого мужика, щоб їй був як отець (Кв.-Осн., II, 1956, 62); -За найбільше від'ємний бік нашого галицького життя ми уважаємо апатію до публічних справ.. і якусь фаталістичну покірність волі долі (Фр., VI, 1951, 212); Міцно склеплені очі, зціплені губи не змінили звичайного виразу покірності в її обличчі (Л. Янов., І, 1959, 69); Руські не тремтіли перед Батиєм, не виходили до воріт з поклонами покірності (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 489).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покірність | покірності |
Родовий | покірності, покірности | покірностей |
Давальний | покірності | покірностям |
Знахідний | покірність | покірності |
Орудний | покірністю | покірностями |
Місцевий | на/у покірності | на/у покірностях |
Кличний | покірносте | покірності |