полакомитися
ПОЛАКОМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. полакомляться; розм. 1. Док. до лакомитися. Запалює [Остап] одну цигарку, потім другу - адже цілу зміну не палив, треба полакомитись досхочу (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 72); - Полакомивсь я на проценти, продав Корови, дав грошей три сотки (Фр., X, 1954, 233); А тепер, скарав би його бог, полакомився на багацькі скрині! (Вільде, Сестри.., 1958, 163).
2. док., на кого і без додатка, рідко. Те саме, що захопитися 2. Не знаю вже, як вам сказати - чи молода вона була, ся ковалиха, чи стара; але здається - молода й гарна: інакше не полакомився б король (Мак., Вибр., 1954, 194); Кожна з них [сестер] досить приваблива для того, щоб задурманити чоловіка.. Навіть Слава з своїми монгольськими вилицями і широким ротом знайде дурня, який полакомиться на неї (Вільде, Сестри.., 1958, 104).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полюся | полакомимося |
2 особа | полакомишся | полакомитеся |
3 особа | полакомиться | поляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полакомився | полакомилися |
Жіночий рід | полакомилася | |
Середній рід | полакомилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полакомімося | |
2 особа | полакомися | полакоміться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полакомившись |