поливо
ПОЛИВО, а, с. 1. Свинцева полива (у 1 знач.); шкливо. У XVI ст. міські гончарі починають широко застосовувати свинцеву поливу, яка одержала назву шкливо, а пізніше поливо (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 43); * Образно. Якусь хвилину дивились [Роман і Панас Максимович] на став, посріблений місячним поливом (Минко, Ясні зорі, 1951, 235).
2. діал. Бур'ян. - Чи у вас там городи ростуть? - Поливо росте, а городовини нема (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поливо | полива |
Родовий | полива | полив |
Давальний | поливу | поливам |
Знахідний | поливо | полива |
Орудний | поливом | поливами |
Місцевий | на/у поливі | на/у поливах |
Кличний | поливо | полива |
полива
ПОЛИВА, и, ж. 1. Особливий склоподібний сплав, яким покривають керамічні вироби. Українські майстри активно впроваджували у виробництво білі емалі, керамічні фарби та кольорові поливи (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 81); На возі злегенька поторохкують червонобокі, в поливі миски, на днищах яких спочивають соняшники, квіти і сонце (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 108); * Образно. Вимиває вітерець поливу на небі, розхукує біле хмариння (Тют., Вир, 1964, 376).
2. діал. Посуд (полив'яний, глазурований). Повіз поливу аж у Чорноморію на продаж (Сл. Гр.); Не встигла господиня поставити на стіл чумацьку поливу, як бусол занурює дзьоба в миску, вихоплює шматок потруху, проворно відбігає подалі від людей (Стельмах, І, 1962, 238).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полива | поливи |
Родовий | поливи | полив |
Давальний | поливі | поливам |
Знахідний | поливу | поливи |
Орудний | поливою | поливами |
Місцевий | на/у поливі | на/у поливах |
Кличний | поливо | поливи |