положити
ПОЛОЖИТИ, ложу, ложиш, док., перех. 1. у що. Помістити щось у що-небудь. Марія зараз заходилась пекти опрісноки. Спекла, В торбину мовчки положила І мовчки за старим пішла (Шевч., II, 1963, 361); Висунуло хлоп'я гаман. Розшморгнуло, порилося в тютюні рукою, брязнуло крицею і кременем, чхнуло, потерло ніс рукою і положило гаман у кишеню (Мирний, І, 1954, 278); // на, у що, на чому. Помістити кого-небудь десь у лежачому положенні. Положила на цямрину Титарівна сина Та й побігла... (Шевч., II, 1963, 102); В палаті світлій ліжко біле, на нього Зою положили. І я стояв, мов неживий... Аж ось і лікар черговий (Сос., II, 1958, 416); * Образно. - В давню давнину, як Ніл народився в пустині, мати його положила в зелену розкішну колиску (Л. Укр., І, 1951, 307); // на що, на чому. Помістити щось на чому-небудь. Стала я, щоб спочити трохи, положила клунок на землю, схилилась над дитиною... (Мирний, І, 1954, 89); Мар'ян надів шапку, обережно ухопився за труну, положив її собі на плече (Стельмах, І, 1962, 174); // Скласти, розмістити щось у певному порядку; акуратно покласти. Ухопив [Хома] двох свіжих чортих, що повиряджувалися дівками і коси на голові поклали, і скиндячки положили (Кв.-Осн., II, 1956, 242); Почала [Параска] їх [подушки] складати: спідню - пряменько положила, верхню - навскосяк угору підвела (Мирний, IV, 1955, 355); // Перестати користуватися чим-небудь, відкласти, залишити щось. Гребці і весла положили, Та сидя люлечки курили І кургикали пісеньок (Котл., І, 1952, 112); Христя покуштувала та зразу й ложку положила (Мирний, III, 1954, 109); // Помістити щось біля чого-небудь; прикласти. Перебере [Маруся] горішки, що ще на весіллі, як побачились уперше, та він їй дав, перебере, перецілує та вп' ять до серця і положить (Кв.-Осн., II, 1956, 64); // Додати у їжу якихсь інших продуктів для смаку. Маруся.. сама учинила паску, положила туди яєчок, імбирію,.. і спеклася паска і висока, і жовта (Кв.-Осн., II, 1956, 66); // Налити чи накласти їжі у посудину в якійсь кількості; насипати. На тарілку поклали порцію каші з м'ясом; // Внести на збереження до ощадної каси, банку тощо (гроші). Гроші приручили [товариші] Зінькові одвезти в город та й положити в касу (Гр., II, 1963, 385).
@ Положити голову (душу, життя) за кого - що і без додатка - загинути, умерти, віддати своє життя за кого-, що-небудь. Чи він занедужав та вмер, чи на війні свою голову положив.. - так вона й досі нічого не знає (Мирний, IV, 1955,355); - Хіба ти мене не знаєш, що я рад душу за тебе положити? (Кв.-Осн., II, 1956, 357); Ви любіть Свою окрадену родину, - Й за неї сили до загину І навіть душу положіть! (Стар., Поет. тв., 1958, 48); І всяк в ту мить Готов був всі свої достатки, Життя за волю положить (Фр., X, 1954, 308); -Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! Хотілось би чоловікові.. положити живот [життя] за віру християнську, а лукавий підлізе та й уплутає не знать у які тенета (П. Куліш, Вибр., 1969, 149); Положити сили (силу, здоров'я) - віддати свої сили, збавити здоров'я задля кого-, чого-небудь. Скільки поту свого я пролив, Скільки сили я там положив! (Гр., І, 1963, 31); Родовиту ланку виходив [Марко], скільки здоров'я, сили положив (Горд., Дівчина.., 1954. 203).
2. перен. Витратити на якісь потреби. Сам [Тихон] усієї своєї худоби рішився і усе положив на пропитаніє [прохарчування] людей у свойому [своєму] селі (Кв.-Осн., II, 1956, 150); Ненька хвора, без шага... Всі достатки положила,Віддала й життя мені... (Стар., Поет. тв., 1958, 137); // Подарувати комусь що-небудь. Як пришивали боярам до шапок квітки, то усі клали по шагу,.. і той п'ять шагів положив (Кв.-Осн., II, 1956, 28).
3. Надати місце для спання, відпочинку тощо. Старого Шрама і божого чоловіка положили в світлиці, а Петро по-козацьки ліг у садку під чистим небом (П. Куліш, Вибр., 1969, 66); Перваком рану промила [Олена козакові], забинтувала її чистим полотном і на м'яку постіль положила (Тют., Вир, 1964, 22); // Змусити лежати з метою лікування. Оце ж і положили мене днів на 2-3, думають, що перестане боліти [нога], як побуде в спокою (Л. Укр., V, 1956, 253).
Положити в ліжко (в постіль і т. ін. ) - змусити лежати з метою лікування. Іще ж я боюся, що як положать мене в ліжко або.. назначать операцію, то тоді мені вже справді не можна буде нічого писать (Л. Укр., V, 1956, 25); Положити спати - помістити в ліжко, у колиску тощо для сну. Як літком немає Мотрі дома, - баба зварить йому [Чіпці] їстки, догляне, й нагодує, й спати положить (Мирний, І, 1949, 140).
4. перен. Скосити, скласти в покоси. [Трохим (до косарів) :] Спасибі вам, люде добрі, що зібрались до мене на толоку. Чи й тепер положите весь луг, як торік? (Кроп., V, 1959, 130).
5. перен. Убити, умертвити кого-небудь. - Тільки стялись на шаблях, зараз так і положив його вражий кармазин (П. Куліш, Вибр., 1969, 156); [Опара:] А отаман молодець, довго не здавався, чоловіка з десяток положив, доки й самого не проткнули (Кроп., V, 1959, 24).
@ Положити в домовину (у могилу, в яму, в гроб і т. ін. ) - довести до смерті кого-небудь. Там матір добрую мою, Ще молодую - у могилу Нужда та праця положила (Шевч., II, 1963, 252); -Приятелю мій, Кондрате Іванович! Роби, що знаєш, тільки не погуби мого дитяти! не положи мене живого у яму! (Кв.-Осн., II, 1956, 83); - Ти хочеш, щоб рана й тебе в гроб положила? - сердито сказав Потреба (Мик., II, 1957, 313); Положать на лаві (на лаву, лавку) кого - помре хтось. Ой женися, мій зрадливий, та бери білявку, чей тебе ще до весілля положать на лавку (У. Кравч., Вибр., 1958, 119); Положити трупом - убити, знищити. - Що там моє Турецькеє Військо поробляє? Скільки ж воно В море на дно Москалів пустило! Скільки реб'ят [дітей] З рушниць, з гармат Трупом положило! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 164); Куля попала йому в груди і тілько дивним припадком не положила його на місці трупом (Фр., III, 1950, 111).
6. розм. Прийти до певного рішення; ухвалити, постановити. Конглав схаменувся, Зібрав раду. Положили Одностайне [одностайно] стати Против Гуса (Шевч., І, 1963, 266); Якби ж була Мотря не пішла заміж, то Грицько так би й умер нежонатим, бо він собі так положив: останній раз у чужім селі посватати, як не похвортунить [пофортунить], то годі! (Григ., Вибр., 1959, 86); // Визначити, встановити для когось плату за що-небудь. Перш усього розказували, яке велике жалування положили членам в управі (Мирний, II, 1954, 281); - Питаєте, яку плату положимо? Аж цілих тридцять днів на місяць (Стельмах, Хліб.., 1959, 27).
$ Положити гнів на кого і без додатка - розсердитися, розгніватися на когось. Перша схаменулась Ївга та до губернатора: - Не положіть.., ваше превосхо-дительство,.. гніву, що ми при вашому лиці так осмілились... (Кв.-Осн., II, 1956, 295); Кого було Василь Семенович «подарує» ласкою - той немов виросте.. А на кого ..гнів положить, - прямо хоч в ополонку... (Мирний, II, 1954, 109); Положити гріх на душу - зробити якийсь непорядний вчинок, злочин. Душе моя!.. Так ти зрослась зо мною нерозривно. Чи гріх, чи два на душу я положу, - Ну що ж, коли не можу та й не можу Тебе віддерти (Фр., XIII, 1954, 241); Положити зарік (зарок), заст. - заректися, поклястися, дати слово. Настя положила зарік якнайчастіше навідуватися до хрещениці (Мирний, IV, 1955, 68); Положити кінець (край) чому - покінчити з чим-небудь, ліквідувати щось. Вже з'їхалися й свідки, Щоб дати справі тій належний рішенець І чварам положить побажаний кінець (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 36); Положити ласку на кого і без додатка - стати ласкавим, поставитися з прихильністю. [Конец польський:] Хоча ваші козаки так розгнівали короля і Посполиту, що їх повернули у хлопи, та ми такі - коли з щирим серцем покоритеся, оп'ять [знову] положимо ласку! (Кост., І, 1967, 175); [Антей:] Ти, преславний, надмірну ласку положив на мене, Корінфові ж віддав замало честі (Л. Укр., III, 1952, 453); Положити на музику (на ноти) вірші (слова і т. ін. ) - написати музику до віршів, слів. Хранені були ці пісні у пам'яті, поки пощастилося стрінути пана Е. Мертке, що оце тепер їх положив на ноти (Вовчок, VI, 1956, 342); Положити на папір (на папері) [слова і т. ін. ] - написати слова і т. ін. Не можна, далебі, злічити, Які народи тут плелись, І на папір сей положити, Як, з ким, коли, відкіль взялись (Котл., І, 1952, 196); Положити поклони (поклін)- низько поклонитися раз або кілька разів (під час молитви). Десь-колись таки здобувся Слабоум на силу духа І, хрестячися побожно, Три поклони положив (Фр., XIII, 1954, 23); Положити примус на кого - примусити кого-небудь. [Командор:] Я волі вашої не хтів стісняти. [Долорес:] Се чудно слухати, як наречений боїться положить найменший примус на ту, що хутко сам же він прив'яже ще не такими путами до себе (Л. Укр., III, 1952, 343); Хрест на собі (на себе) положити, заст. - перехреститися. Дитяча ручка, не гнучка й поворотна, знай все падала в однім місці, як її не направляла Одарочка, щоб хрест на собі положити, а хрест не виходив (Мирний, І, 1954, 213).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | положу | положимо |
2 особа | положиш | положите |
3 особа | положить | положать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | положив | положили |
Жіночий рід | положила | |
Середній рід | положило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | положімо | |
2 особа | положи | положіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | положивши |
покласти
ПОКЛАСТИ1, аду, адеш, док., перех. 1. що. Помістити куди-небудь, розмістити десь. Він сів коло дверей на кам'яних східцях і поклав шапку коло себе (Н.-Лев., II, 1956, 268); Білий, в глибокій дрімоті, схилився старець, поклав на долоні зажурене чоло (Коцюб., II, 1955, 303); Тимко поклав зброю у бокову кишеню (Тют., Вир, 1964, 354); Похоронили Олексія, Поклали квіти на могилу... (Тарн., З дал. дороги, 1961, 462); // Скласти що-небудь в одне місце, в певному порядку. В один день увесь лан Тихонів і зжали, і пов'язали, і у копи поклали (Кв.-Осн., II, 1956, 148); // Припинити якесь заняття, відклавши вбік знаряддя, об'єкт дії і т. ін. Мені дуже хочеться на цьому місці покласти перо, таке слабе і немічне, щоб описати те, що я побачив (Коцюб., III, 1956, 141); Книжки в Павла що не рік, то трудніші. Мучить, мучить себе, та й ні - покладе книжку (Головко, II, 1957, 421); // Внести на збереження (до ощадної каси, банку і т. ін.); // Додати, всипати що-небудь у страву.
@ Голову під сокиру покласти за кого-що - те саме, що Головою ручитися за кого-що (див. голова). - Але що він прямує до однієї матеріальності, я за це ладен хоч би й голову під сокиру покласти (Н.-Лев., V, 1966, 277); Покласти багаття (вогонь, ватру) - розпалити багаття. Чи не покласти ватру? Побачить [Марічка] вогонь і буде знати, куди вернутись (Коцюб., II, 1955, 347); Покласти до своєї кишені (собі в кишеню) див. кишеня; Покласти зуби на полицю - терплячи нестатки, обмежити себе в найнеобхіднішому; не маючи харчів, голодувати якийсь час. Що те панське жалування: сьогодні воно сяк-так годує тебе, а завтра, схоче пан, і покладеш зуби на полицю... (Стельмах, І, 1962, 95); Покласти лапки див. лапка; Покласти на зуб (на зуби) див. зуб; Покласти під сукно (під спуд) що - відкласти вирішення якої-небудь справи на невизначений час. [Галушка:] Писав я.. в район, але там поклали під сукно в канцелярії (Корн., І, 1955, 297); Покласти яйця (яєчка) - знестися, відкласти яйця (про птахів, змій, комах і т. ін.). Де покласти, клопочеться птичка, Три яєчка свої голубі (Ус., Листя.., 1956, 145).
2. Помістити когось куди-небудь у лежачому положенні; примусити кого-небудь лягти. Дома дівчинку зараз роздягли і поклали в ліжко, бо в неї почався напад пропасниці (Л. Укр., III, 1952, 635); Лайкою і погрозами Гуменний поклав їх [мадьярів] на землю і наказав чекати команди (Гончар, Новели, 1954, 17); Божевільних коней спіймали між тополями, очистили сани від снігу і поклали на них поранених (Тют., Вир, 1964, 528); // Влаштувати на нічліг. На ніч поклали мене в кімнаті, де я родився (Коцюб., II, 1955, 358); - А цю чорнобривку,-- баба з удаваною суворістю озирнула Вутаньку, - ми біля порога покладем (Гончар, II, 1959, 166); // Помістити в лікарню, госпіталь і т. ін. для лікування. Лікар Александрійський сказав негайно покласти Шевченка в госпіталь до повного видужання (Тулуб, В степу.., 1964, 224).
Покласти на [обидві] лопатки див. лопатка; Покласти спати - помістити в ліжко, колиску і т. ін. для сну. Фросина Данилівна поклала Бориса спати, а сама, погасивши світло, прикипіла до вікна (Хижняк, Тамара, 1959, 136).
3. перен., розм. Вбити, знищити. Багато ворогів поклав я по долині, Котрі ж зістались, розігнав по полі (Л. Укр., І, 1951, 334); Андрій пригадав фронтовий епізод, коли Зіна поклала з автомата шестеро гітлерівців (Гур., Життя.., 1954, 9).
@ Покласти в домовину (в могилу) кого - довести до смерті кого-небудь, прискорити чиюсь смерть. Франко не був певний, що на його долю, як він писав, не лишилася частина тих ударів, які поклали в могилу славного поета [К. Гавлічка-Боровського] (Вітч., 5, 1956, 143); Покласти трупом - повбивати. Умить вибігло двоє других з двох ворожих таборів і обох на місці трупом поклали... (Кобр., Вибр., 1954, 184); Тоді, завдяки блискучому маневру Ганнібала, римляни одразу змушені були відбиватися на чотири сторони, і карфагенське військо поклало на місці трупом майже всіх римлян (Ю. Янов., II, 1958, 231).
4. Розмістити що-небудь на якійсь поверхні, покриваючи її (всю або частково). На кибалку, над самим лобом, поклала [Мотря] вузеньку стрічку з золотої парчі (Н.-Лев., II, 1956, 275); З'явився хірург і поклав на обличчя йому білу марлеву маску (Довж., І, 1958, 305); // Нанести, накласти на якусь поверхню шар чого-небудь; замалювати щось. [Єгиптянин:] Сю постать я б зробив далеко вище, а тую нижче, не жовтогарячу, але червону фарбу тут поклав би (Л. Укр., II, 1951, 245); На лице поклала [Любов Прохорівна] зайвий шар пухкої пудри, щоб блідість свою на неї звернути (Ле, Міжгір'я, 1953, 114); * Образно. [Джонатан:] Ще б не пора тим рокам стільки срібла на чорні кучері твої покласти (Л. Укр., III, 1952, 103); І на шибках дитячого будинку сонце поклало червоні мазки (Головко, І, 1957, 182); // Поставити на чомусь якийсь знак, помітку, зробити відбиток чого-небудь. Покласти печатку на довідку; // у сполуч. із сл. печатка, відбиток, тавро і т. ін., перен. Лишити слід, зробити певний вплив і т. ін. Та проклята панщина, що заїла стільки людей, поклала свою печатку й на Харитона (Коцюб., І, 1955, 438); На вигляд було їй років за тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве помітні зморшки в куточках різко окресленого рота (Головко, II, 1957, 451); Поклав [Т. Шевченко) могутню печать свого таланту буквально на всю українську демократичну поезію (Криж., М. Рильський, 1960, 14).
@ Покласти на музику (ноти) думки, враження, спогади і т. ін. - відтворити в музиці думки, враження, спогади і т. ін. Дещо з своїх вражень вона пробувала навіть покласти на музику (С. Ол., Леся, 1960, 43); Покласти на музику (ноти) вірші - написати музику на вірші. Захоплений неперевершеною майстерністю, з якою Кропивницький читав поему Шевченка «Причинна», Крижанівський вибрав з неї дев'ять строф і поклав їх на музику (Вітч., 6, 1965, 194); Покласти на папір: а) нанести на папір зображення чого-небудь, намалювати. Тепер, коли цятки краски знов злились в далеку картину, мені хочеться покласти сю картину на папір (Л. Укр., III, 1952, 598); б) викласти, описати словами (віршами). Ти [поет] можеш душу вилити в рядках, Жагучу мрію на папір покласти (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 40).
5. Накласти у певній кількості (про їжу). - Аркадій! тобі покласти ще крему? (Коцюб., II, 1955, 389); Кок, знаючи апетит своїх товаришів, кожному поклав по три великі котлети (Трубл., І, 1955, 173).
6. заст., спец. Те саме, що збудувати. Поклали новий монастир (Сл. Гр.); Два роки минуло, заки [Федір] поклав хату (Стеф., І, 1949, 129); // Настелити (про підлогу, стелю).
7. у сполуч. із сл. початок, кінець, край і т. ін. Виконати, зробити те, що виражено іменником. Початок якісно новому етапові в розвитку культур братніх народів поклав Великий Жовтень (Ком. Укр., 5, 1967, 76); Тихович не знав уже, як покласти кінець тій прикрій сцені (Коцюб., І, 1955, 204); Поклавши край пануванню експлуататорських класів, Великий Жовтень поклав край всякому.. гнітові (Рильський, III, 1956, 144).
@ Покласти вину (провину) на кого - те саме, що Скласти вину на кого (див. вина); Покласти в основу - прийнявши щось за вихідне, основне, визначальне, керуватися ним. Увібравши в себе все краще, що було створено мистецтвом віками, соціалістичний реалізм в основу основ відображення дійсності поклав комуністичну партійність як найвищий прояв прогресивної ідейності (Мист., 5, 1961, 12); Покласти гнів на кого- розсердитися, розгніватися на кого-небудь. - Я до тебе по-доброму, а ти так до мене? Як ти така, покладу гнів на тебе до самої смерті і на поріг до тебе не ступлю (Вас., II, 1959, 282); Не тільки люди, але й боги поклали гнів на вбогих пасинків села, у яких тільки й землі, що за нігтями (Стельмах, І, 1962, 187); Покласти основу чому - створити те, що є вихідним, початковим, основним для чого-небудь. Саме І. І. Срезневський поклав основу історичному вивченню російської мови в її зв'язку з іншими слов'янськими мовами, насамперед з українською і білоруською (Мовозн., XIII, 1955, 15); Покласти поклони (поклін): а) низько вклонитися під час молитви. Поклала три поклони перед образами, напилась свяченої води та й пішла на кладовище (Н.-Лев., III, 1956, 257); б) низько вклонитися, віддаючи шану кому, чому-небудь. Поклавши три доземних поклони, Олександр Васильович підвівся на ноги (Добр., Очак. розмир, 1965, 73); Покласти хрест на себе, заст. - перехреститися. Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест (Коцюб., І, 1958, 277).
8. перен., розм. Призначити, визначити (плату, ціну і т. ін.). Директор поклав їм плату по три карбованці на місяць на панських харчах (Н.-Лев., II, 1956, 200); - А яку ви, господарю найдобріший, покладете ціну за цього красюка? - Циган картинно напівобернув коня, щоб ми всі побачили його лебедину шию (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 80).
9. спец. Надати певного напряму рухові (літака або судна). Покласти літак на зворотний курс.
$ Покласти на плечі чиї, кому - поставити когось перед необхідністю виконання, здійснення чого-небудь. Історія поклала на плечі КПРС завдання, за розв'язання яких ніколи ще не бралася жодна партія в світі (Ком. Укр., 4, 1967, 6); Покласти [собі] за мету; Покласти [собі] завданням - намітити, визначити що-небудь для здійснення. Партія Леніна в третій п'ятирічці поклала за мету - в найближчі 10-15 років догнати і перегнати найбільші капіталістичні країни і в економічному відношенні (Тич., III, 1957, 79); Це ж він поклав собі завданням утворити зразкову артіль на жах ворогам (Епік, Тв., 1958, 34).
ПОКЛАСТИ2 див. покладати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покладу | покладемо |
2 особа | покладеш | покладете |
3 особа | покладе | покладуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поклав | поклали |
Жіночий рід | поклала | |
Середній рід | поклало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покладімо | |
2 особа | поклади | покладіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поклавши |