полопотіти
ПОЛОПОТІТИ, почу, потиш, розм. Док. до лопотіти. - Синку! - І вже полопотіли молодо босі ноги по долівці (Збан., Єдина, 1959, 12); Щось грюкнуло дверима й полопотіло босими ногами... (Коцюб., І, 1955, 415); Антосьо шурнув у хвірточку та навшпиньки, тихесенько побрів уперед; як зрівнявсь з сінцями, то так і полопотів... (Свидн., Люборацькі, 1955, 180).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полопочу | полопотимо |
2 особа | полопотиш | полопотите |
3 особа | полопотить | полопотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полопотів | полопотіли |
Жіночий рід | полопотіла | |
Середній рід | полопотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полопотімо | |
2 особа | полопоти | полопотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полопотівши |