політематизм
ПОЛІТЕМАТИЗМ, -у, ч. Принцип музичної композиції, що полягає в побудові твору з двох або більше тем, протиставлених або зіставлених у процесі музичного розвитку; часто застосовується в танцювальних жанрах; для додання формі цілісності одна з тем зазвичай використовується як рефрен, що скріпляє структуру, завдяки чому утворюється рондо або рондоподібна форма; політематизм використовується також в оперній і балетній музиці, в 20-у ст. – і в симфонічних творах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | політематизм | політематизми |
Родовий | політематизму | політематизмів |
Давальний | політематизмові, політематизму | політематизмам |
Знахідний | політематизм | політематизми |
Орудний | політематизмом | політематизмами |
Місцевий | на/у політематизмі | на/у політематизмах |
Кличний | політематизме | політематизми |