політехнікум
ПОЛІТЕХНІКУМ, у, ч. Середній політехнічний навчальний заклад. Юнак, який прийшов на телефонну станцію ще до закінчення політехнікуму зв'язку, був здібним (Веч. Київ, 19.I 1963, 1); // розм. Взагалі назва навчального закладу (вищого чи середнього), що має відділення з різних технічних спеціальностей. Все-таки не знаю, журитись чи радіти тому, що Миші не вдається попасти в Київський політехнікум... (Л. Укр., V, 1956, 246); В 1925 році М. М. Михайлов закінчив Московський політехнікум ім. В. І. Леніна (Видатні вітч. географи.., 1954, 153).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | політехнікум | політехнікуми |
Родовий | політехнікуму | політехнікумів |
Давальний | політехнікумові, політехнікуму | політехнікумам |
Знахідний | політехнікум | політехнікуми |
Орудний | політехнікумом | політехнікумами |
Місцевий | на/у політехнікумі | на/у політехнікумах |
Кличний | політехнікуме | політехнікуми |