помордований
ПОМОРДОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помордувати; // у знач. прикм. Через віконце батьківської хати бачив він тягнені до Тарнова драбинні вози з помордованими та покаліченими панами (Фр., II, 1950, 138.).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | помордований | помордована | помордоване | помордовані |
Родовий | помордованого | помордованої | помордованого | помордованих |
Давальний | помордованому | помордованій | помордованому | помордованим |
Знахідний | помордований, помордованого | помордовану | помордоване | помордовані, помордованих |
Орудний | помордованим | помордованою | помордованим | помордованими |
Місцевий | на/у помордованому, помордованім | на/у помордованій | на/у помордованому, помордованім | на/у помордованих |