поморщити
ПОМОРЩИТИ, щу, щиш, док., перех. 1. Те саме, що зморщити. Пігловський у буцегарні розв'язав ремінь на руках старого, бридливо поморщив носа (Стельмах, І, 1962, 432).
2. Утворити брижі на поверхні води; // Утворити заглибини, складки; покоробити. Не одну добу сувору Пережила вона [верба] - літа ішли, Поморщили вітри й порвали кору, Гілля її вузлами заплели (Перв., II, 1958, 102).
$ Поморщити постоли, заст. - пошити, зробити постоли. Потім в хаті поморщив [Йосип] добре постоли Собі в дорогу (Шевч., II, 1963, 366); Приніс [Дрімайло] дві пари постолів: мабуть, сам поморщив їх з старих халяв чи з свинячих шкурлатків (Н.-Лев., IV, 1956, 315).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поморщу | поморщимо |
2 особа | поморщиш | поморщите |
3 особа | поморщить | поморщать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поморщив | поморщили |
Жіночий рід | поморщила | |
Середній рід | поморщило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поморщмо | |
2 особа | поморщ | поморщте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поморщивши |