помотати
ПОМОТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Змотати (у 1 знач.) все або багато чого-небудь. - Що ж ти з ними [починками] думаєш робити? - спитала мати. - Помотаю на мотовило, осную та вироблю собі тонкого полотна на сорочки (Н.-Лев., II, 1956, 296).
2. неперех., розм. Хитнути кілька разів; хитати якийсь час. Подививсь-подививсь [Демко], помотав головою та й каже: - А що се вам за іграшки далися? (Кв.-Осн., II, 1956, 186); - Про бандерівців там часом нічого не пишеться? - Щось не помітив, - помотав Бердник головою (Мур., Бук. повість, 1959, 209).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помотаю | помотаємо |
2 особа | помотаєш | помотаєте |
3 особа | помотає | помотають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помотав | помотали |
Жіночий рід | помотала | |
Середній рід | помотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помотаймо | |
2 особа | помотай | помотайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помотавши |