помічний
ПОМІЧНИЙ, а, е, розм. 1. Прикм. до поміч; // Признач. для подання допомоги кому-, чому-небудь; допоміжний. Інші йшли з боднарні, з магазину і від інших помічних занять (Фр., III, 1950, 187); // Який допомагає у виконанні якої-небудь дії, сприяє здійсненню чогось і т. ін. Та й пан тобі при тім помічний (Март., Тв., 1954, 125).
Не подати помічної руки кому і без додатка - не допомогти кому-небудь у чомусь.-Тратять наші громади свої права, свої грунти, свої ліси і тратитимуть до останку, якщо ніхто не подасть їм помічної руки (Фр., VI, 1951, 197); Сотні людей перейшли,не замітили бідака, не подав ніхто помічної руки (Ков., Світ.., 1960, 24).
2. Який сприяє виліковуванню, а також зміцненню й збереженню здоров'я; лікувальний. - Доктор казав, що слив'янка помічна для грудей, і звелів мені лічити груди слив'янкою (Н.-Лев., III, 1956, 185); Виростає [в лісі] всяке помічне зілля, як чорнобиль від слабих ніг,.. живокість, материнка й інше таке чудотворне зілля (Коб., III, 1956, 532).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | помічний | помічна | помічне | помічні |
Родовий | помічного | помічної | помічного | помічних |
Давальний | помічному | помічній | помічному | помічним |
Знахідний | помічний, помічного | помічну | помічне | помічні, помічних |
Орудний | помічним | помічною | помічним | помічними |
Місцевий | на/у помічному, помічнім | на/у помічній | на/у помічному, помічнім | на/у помічних |