понадитися
ПОНАДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. на кого. Захопитися ким-небудь, закохатися в когось. Понадивсь на неї найпервіший парубок на все село (Барв., Опов.., 1902, 422); // Спокуситися на що-небудь. [Xуса:] Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. [Мелхола:] Та знаю, знаю, - понадився на ту саронську вроду (Л. Укр., III, 1952,149).
2. на кого-що, розм. Наміритися заволодіти ким-, чим-небудь; зазіхнути на щось. - Як збрешеш, то хоча надсядься, На ласку послі не понадься (Котл., І, 1952, 67).
3. розм. Призвичаїтися постійно робити що-небудь, ходити кудись, до когось. Понадився собака за возом ходити - то й за саньми не втерпить (Укр.. присл.., 1955, 278); У Йванів огород понадилась корова Петрова (Бор., Тв., 1957, 133).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понаджуся | понадимося |
2 особа | понадишся | понадитеся |
3 особа | понадиться | понадяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понадився | понадилися |
Жіночий рід | понадилася | |
Середній рід | понадилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понадьмося | |
2 особа | понадься | понадьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понадившись |