понижувати
ПОНИЖУВАТИ, ую, уєш і ПОНИЖАТИ, аю, аєш, недок., ПОНИЗИТИ, ижу, изиш, док., перех. 1. Зменшувати висоту, робити нижчим рівень чогось. * Образно. Понизила свій лет душа крилата, Слова взялися в серці гіркотою; Ганявся ти, царя минувши, ката, За лядською ворожою марою (Зеров, Вибр., 1966, 436).
2. Зменшувати, ослабляти ступінь вияву чого-небудь. Близькість снігових вершин занадто понижує темперауру (Л. Укр., V, 1952, 360); // Робити тихшим (голос, звук). - Чи тут дівка Христя? - понижаючи голос, спитався Свирид (Мирний, III, 1954, 236); Діденко понизив голос до шепоту (Головко, II, 1957, 517); // Спричиняти послаблення величі чого-небудь. Гуцул. Іде, виблискує барткою на сонці. Я і зрадів, і... якось образливо стало за цю первобутню красу, що її потоптала і понизила людина своєю присутністю (Хотк., II, 1966, 314).
3. Робити нижчим тон звучання (голосу, струни і т. ін.).
4. Переводити на нижчу посаду. [Котовський:] Тебе я, Оксен, не раз уже осмикував, а ти все ще своєї? .. Я понижаю тебе по службі - Кіндрат нехай замінить (Тич., І, 1957, 269).
5. розм. Те саме, що принижувати 1. - Не сумніваюся, що знайдуться такі, що.. будуть мене понижувати в твоїх очах (Фр., VI, 1951, 382); Його слова були такого роду, що його не понижали, а між цим не давали ворогові зачіпки (Хотк., II, 1966, 421).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понижую | понижуємо |
2 особа | понижуєш | понижуєте |
3 особа | понижує | понижують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понижуватиму | понижуватимемо |
2 особа | понижуватимеш | понижуватимете |
3 особа | понижуватиме | понижуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понижував | понижували |
Жіночий рід | понижувала | |
Середній рід | понижувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понижуймо | |
2 особа | понижуй | понижуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | понижуючи | |
Минулий час | понижувавши |