поночіти
ПОНОЧІТИ, іє, недок., безос., розм. Темнішати з наступанням ночі. Я ліг коло куреня й не зоглядівся, як смеркало й поночіло, як зорі висипались на небі (Н.-Лев., V, 1966, 165); Зовсім поночіло, і біле тіло на чорній корі груші здавалося блідою плямою (Ле, Україна.., 1940, 252); День за днем просиджувала [Зоя] дома, у своїй кімнатці, і хіба зрідка, пізно увечері, коли зовсім поночіло, проходилась понад дворами (Хор., Незакінч. політ, 1960, 150).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поночію | поночіємо |
2 особа | поночієш | поночієте |
3 особа | поночіє | поночіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поночітиму | поночітимемо |
2 особа | поночітимеш | поночітимете |
3 особа | поночітиме | поночітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поночів | поночіли |
Жіночий рід | поночіла | |
Середній рід | поночіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поночіймо | |
2 особа | поночій | поночійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | поночіючи | |
Минулий час | поночівши |