попаски
ПОПАСКИ, присл., розм. 1. Пасучись на ходу. Зарядив дощ.. Спершу вівці наче зраділи - розкотилися по толоці, щипаючи попаски низеньку, приземну травицю (Мирний, І, 1949, 157); // Пасучи на ходу. Це був той ранній час, коли в степу так гарно, коли чабани випускають овець із кошар і зорюють, тобто ведуть їх попаски степом ще при світлі зорі (Гончар, Тронка, 1963, 253).
2. Те саме, що обережно. Кішка іде попаски (Сл. Гр.); Одна курка відокремилася від гурту й попаски наблизилася до засади (Загреб., Європа 45, 1959, 219).