попеліти
ПОПЕЛІТИ, іє, недок. 1. Перетворюватися на попіл. Жар під баштою попелів (Коцюб., І, 1955, 294); Довкола диміло, попеліючи, пожарище (Довж., І, 1958, 307); // Згоряючи, знищуватися. - Нащо він штемпелі попсував?.. Треба кинути в огонь, нехай отам попеліють разом із свідоцтвами (Март., Тв., 1954, 433); * Образно. [Д. Жуан:] Я владу мав над людськими серцями. [Анна:] А ті серця від влади вашої лиш попеліли і внівець оберталися (Л. Укр., III, 1952, 408).
2. Набувати попелястого кольору, ставати сірим. Бордові хмари попеліли, тьмарились (Тют., Вир, 1964, 543); Починало бліднути, попеліти чорне небо (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 896); *У порівн. Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов попеліє (Л. Укр., І, 1951, 304); // Ставати блідим, аж сірим від гніву, обурення і т. ін. Оля попеліє: - Ти... хочеш маму обманювати? Вже до цього в тебе дійшло? (Вільде, На порозі, 1955, 24).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попелію | попеліємо |
2 особа | попелієш | попелієте |
3 особа | попеліє | попеліють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попелітиму | попелітимемо |
2 особа | попелітимеш | попелітимете |
3 особа | попелітиме | попелітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попелів | попеліли |
Жіночий рід | попеліла | |
Середній рід | попеліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попеліймо | |
2 особа | попелій | попелійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | попеліючи | |
Минулий час | попелівши |