поплигати
ПОПЛИГАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Рушити, плигаючи. - Льоню, глянь, заєць! -.. Косоокий здивовано повів головою і ніби неохоче поплигав у кущі (Гончар, IV, 1960, 59); // Піти, підплигуючи або згинаючись і розгинаючись. З поклоном, мов та жаба, поплигала [бабуся] з хати (Мирний, III, 1954, 301); // Почати підстрибувати від поштовхів, коливань і т. ін. (про предмети). Знову поплигав човен, пришвартований до корми (Ю. Янов., II, 1954, 95).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поплигаю | поплигаємо |
2 особа | поплигаєш | поплигаєте |
3 особа | поплигає | поплигають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поплигав | поплигали |
Жіночий рід | поплигала | |
Середній рід | поплигало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поплигаймо | |
2 особа | поплигай | поплигайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поплигавши |