поповнений
ПОПОВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поповнити. Полк, поповнений після польського походу, знову розквітнув донбасівською славою, на тачанці стояв кулемет, удосконалений і пристріляний, слухняний і повороткий, вивірений, надійний «максим» (Ю. Янов., II, 1958, 222).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поповнений | поповнена | поповнене | поповнені |
Родовий | поповненого | поповненої | поповненого | поповнених |
Давальний | поповненому | поповненій | поповненому | поповненим |
Знахідний | поповнений, поповненого | поповнену | поповнене | поповнені, поповнених |
Орудний | поповненим | поповненою | поповненим | поповненими |
Місцевий | на/у поповненому, поповненім | на/у поповненій | на/у поповненому, поповненім | на/у поповнених |