попогибіти
ПОПОГИБІТИ, ію, ієш, док., діал. Гибіти тривалий час; погибіти добре. - Як попогибієш день по коліна в крижанім багні, то й кістки тобі заніміють (Гончар, Таврія, 1952, 202); - Отож! «Платять!» - Гайдамака зробив рух, мовби хотів устати з коня. - Сідай на моє місце! Отоді й знатимеш. Попогибієш, попотрусишся! (Головко, II, 1957, 640).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попогибію | попогибіємо |
2 особа | попогибієш | попогибієте |
3 особа | попогибіє | попогибіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попогибів | попогибіли |
Жіночий рід | попогибіла | |
Середній рід | попогибіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попогибіймо | |
2 особа | попогибій | попогибійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попогибівши |