попуканий
ПОПУКАНИЙ, а, е, діал. Який попукав (у багатьох місцях, також про все або багато чогось). Скала з сеї сторони була, правда, стрімка, але і сильно попукана і нерівна (Фр., VIII, 1952, 226); Текуча живиця з попуканої кори дерев твердла.. й наповнювала його [повітря] своїм запахом (Коб., І, 1956, 450).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | попуканий | попукана | попукане | попукані |
Родовий | попуканого | попуканої | попуканого | попуканих |
Давальний | попуканому | попуканій | попуканому | попуканим |
Знахідний | попуканий, попуканого | попукану | попукане | попукані, попуканих |
Орудний | попуканим | попуканою | попуканим | попуканими |
Місцевий | на/у попуканому, попуканім | на/у попуканій | на/у попуканому, попуканім | на/у попуканих |