популяризатор
ПОПУЛЯРИЗАТОР, а, ч. Той, хто популяризує що-небудь. Я ходив гордий і навіть, пам'ятаю, хвалився тим, що я не популяризатор, а щось немовби професор вищої математики (Довж., І, 1958, 22); Він [І.Франко] був невтомним популяризатором російської і західноєвропейської літератури, перекладав на українську мову твори Чернишевського, Салтикова-Щедріна, Гліба Успенського, Пушкіна, М. Гоголя (Від давнини.., І, 1960, 52); Був Кропивницький не лише великим знавцем, а й талановитим співаком, виконавцем і популяризатором української пісні (Нар. тв. та етн., 3, 1965, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | популяризатор | популяризатори |
Родовий | популяризатора | популяризаторів |
Давальний | популяризаторові, популяризатору | популяризаторам |
Знахідний | популяризатора | популяризаторів |
Орудний | популяризатором | популяризаторами |
Місцевий | на/у популяризаторі, популяризаторові | на/у популяризаторах |
Кличний | популяризаторе | популяризатори |