попхнути
ПОПХНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. 1. Те саме, що пхнути 1. Другий бурлака попхнув Василину в плечі (Н.-Лев., II, 1956, 152); В Гашіци затряслись коліна. Вона, вагаючись, зупинилась перед ворітьми, але Прохіра попхнула її на двір... (Коцюб., І, 1955, 250); * Образно. Терпи!.. За долею, куди попхне, хились, Як хилиться од вітру гілка (Г.-Арт., Байки.., 1958, 85); // Підштовхнути. Діди обліпили машину ззаду, попхнули її, але вона ще глибше осіла (Чаб., Тече вода.., 1961, 170).
2. перев. до чого, перен. Примусити, спонукати кого-небудь зробити якийсь вчинок, піти куди-небудь; підбити на щось. - Бідна Оля! Але що ж могло попхнути її до такого розпучного кроку? (Фр., II, 1950, 316); Я знаю: нечестиве те кохання.. Його ж мені вона сама натхнула, До нечестивого чуття Сама мене попхнула (Крим., Вибр., 1965, 45).
3. з чого, перен. Скинути з посади кого-небудь, відібрати в когось владу. Непогано було б попхнути того Киселя з Київського воєводства і самому сісти на те місце (Вітч., 4, 1947, 82).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попхну | попхнемо |
2 особа | попхнеш | попхнете |
3 особа | попхне | попхнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попхнув | попхнули |
Жіночий рід | попхнула | |
Середній рід | попхнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попхнімо | |
2 особа | попхни | попхніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попхнувши |