порадитися
ПОРАДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. з ким, розм. у кого, рідко кого. Звернутися до кого-небудь за порадою, попросити в когось поради (у 1 знач.). - Ой боже мій! Ой, що ж нам робити! З ким порадитись? (Н.-Лев., III, 1956, 192); Йон мусив порадитись найповажніших жінок (Коцюб., І, 1955, 283); Мені нема в кого поради[ти]сь про сі речі (Л. Укр., V, 1956, 32); Славко сказав, що.. йому треба порадитись з Мироном ще про деякі справи (Коп., Лейтенанти, 1947, 150); Порадившись з Нечаєм, Богун відписав у Чигирин, що він залишається на пограниччі (Кач., II, 1958, 470).
2. Обміркувати, вирішити щось спільно з ким-небудь. Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти, Порадитись, кого б то їм Своїм зятем звати? (Шевч., II, 1963, 414); Усі рішили, що зараз треба порадитись вкупі, і запросили Жана (Коцюб., II, 1955, 392); Порадившись між собою, брати притягли звідкись ще й запасне колесо і його теж поклали на воза (Гончар, III, 1959, 73).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пораджуся | порадимося |
2 особа | порадишся | порадитеся |
3 особа | порадиться | порадяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порадився | порадилися |
Жіночий рід | порадилася | |
Середній рід | порадилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порадьмося | |
2 особа | порадься | порадьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порадившись |