порив
ПОРИВ1, у, ч., спец., рідко. Місце, де розірване, обірване що-небудь. Зв'язок могли перервати міни чи снаряди. Зв'язківці метнулися шукати порив (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 315).
ПОРИВ2, у, ч. 1. рідко. Різкий, раптовий рух; ривок. Одним сильним поривом Іван витягнув затичку (Фр., III, 1950, 131).
2. Раптове збільшення сили й швидкості вітру; дуже сильний повів, подув вітру. Від сильнішого пориву вітру хмари дощові розходяться і видко ліс - уже в яскравому осінньому уборі на тлі густо-синього передзахідного неба (Л. Укр., III, 1952, 243); При шквалі пориви вітру досягають семи балів (Трубл., Шхуна.., 1940, 247); // у знач. присл. поривами. Нерівномірно, час від часу різко збільшуючи силу й швидкість. Вітер з берега тут, на краю урвища, дув не поривами, як між кам'яниць міста, а постійно й безугавно (Смолич, Світанок.., 1953, 385); Хмара розповзлася по небі. Вітер, що дмухав поривами, доніс вільгість дощових крапель (Ю. Янов., II, 1958, 59).
3. Нестримне бажання, прагнення зробити що-небудь, досягти певної мети; потяг до чогось. Хотілось підскочити, розцілувати оторопілого Максима. Але вона стримала в собі той порив (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 45); Весь він зараз в пориві до дії, внутрішня нервуюча енергія сповнює його всього (Гончар, II, 1959, 206); Весь радянський народ піднявся на захист Батьківщини. Країна перетворилась у величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом - розбити ворога, вигнати його з радянської землі, знищити фашизм (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 19).
4. Раптове внутрішнє збудження, приплив енергії; піднесення, запал. Давно вже він не відчував такої бадьорості, таких творчих поривів, дерзань (Дмит., Розлука, 1957, 97); Люди в якомусь шаленому захваті, пойняті радісним поривом,.. цілувалися, поздоровляли одне одного (Юхвід, Оля, 1959, 214); // чого. Бурхливий, раптовий вияв якого-небудь почуття, настрою і т. ін. Юзя в пориві каяття і любові взяла Зонину руку і притулила собі до уст (Л. Укр., III, 1952, 655); Його природна гідність часто здавалася гордістю, а зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м'якість доброї, але колючої і трохи сумовитої вдачі (Стельмах, І, 1962, 123); Анатоль відчув зловтішний порив радості, солодощі останньої хвилини (Кач., II, 1958, 388).
@ З поривом - гаряче, пристрасно, із запалом. [Деві (з поривом) :] Се я зробив! Зовсім не дядько Річард! (Л. Укр., III, 1952, 70); У (в) пориві - у стані сильного збудження, піднесення, хвилювання. У зал вносять прапор ВЛКСМ. Всі присутні в єдиному пориві піднімаються з своїх місць (Рад. Укр., 2.III 1957, 1); І, в пориві, підняла Маруся руки назустріч сонцю, обіллялась першим золотим його потоком, мов піднялася над землею, - і заспівала... (Хотк., II, 1966, 149); Хлопець в пориві припадає до її красиво викреслених вогкуватих губ (Стельмах, Хліб.., 1959, 480).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | порив | пориви |
Родовий | пориву | поривів |
Давальний | поривові, пориву | поривам |
Знахідний | порив | пориви |
Орудний | поривом | поривами |
Місцевий | на/у пориві | на/у поривах |
Кличний | пориве | пориви |
порити
ПОРИТИ, ию, иєш, док., перех. Риючи, викопуючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню; зрити. У Марковім садку свиня діру пробила І ввесь садок порила (Бор., Тв., 1957, 151); Незабаром Демид знав.., з ким Грициха ладнає, з ким лається, з ким позивається і чий годований кабан порив їй увесь город (Гр., II, 1963, 64); // перен. Вкрити зморшками, шрамами (обличчя, шкіру). Козак намагався триматися по-молодецькому, але літа вже зігнули йому спину, пригасили очі й зморшками порили обличчя (Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порию | пориємо |
2 особа | пориєш | пориєте |
3 особа | пориє | пориють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порив | порили |
Жіночий рід | порила | |
Середній рід | порило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пориймо | |
2 особа | порий | порийте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поривши |