порипіти
ПОРИПІТИ, плю, пиш; мн. пориплять; док. 1. Рипіти якийсь час. Обидва [Шестірний і офіцер] знялися; порипіли чобітьми - і вийшли (Мирний, І, 1954, 355); Северин покрутився перед дзеркалом, поцмокав язиком, посвистів, порипів чобітьми, узяв гвинтівку на плече (Тют., Вир, 1964, 422).
2. розм. Піти, поїхати кудись, супроводжуючи свій рух рипінням. - Айда за ней [нею]! .. - І два.. москалики.. збили на потилицю кашкетики й підтюпцем порипіли в темряву за санками (Вас., І, 1959, 343).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пориплю | порипимо |
2 особа | порипиш | порипите |
3 особа | порипить | пориплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порипів | порипіли |
Жіночий рід | порипіла | |
Середній рід | порипіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порипімо | |
2 особа | порипи | порипіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порипівши |