поробляти
ПОРОБЛЯТИ, яю, яєш і рідко ПОРОБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., розм. Мати те чи інше заняття, бути зайнятим чим-небудь (уживається перев. у питальних реченнях). - Що мій Антосьо там поробляє в чужині, - згадувала мати на багату кутю за столом, - чи має хоч хліба доволі? (Свидн., Люборацькі, 1955, 127); Що пороблюєте? Що цікавого пишете? (Коцюб., III, 1956, 116); - Ну, що ж там у вас? Усі живі, здорові? Що поробляє Марія, де Вихор? (Кучер, Чорноморці, 1956, 323).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поробляю | поробляємо |
2 особа | поробляєш | поробляєте |
3 особа | поробляє | поробляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пороблятиму | пороблятимемо |
2 особа | пороблятимеш | пороблятимете |
3 особа | пороблятиме | пороблятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поробляв | поробляли |
Жіночий рід | поробляла | |
Середній рід | поробляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поробляймо | |
2 особа | поробляй | поробляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | поробляючи | |
Минулий час | пороблявши |