порозвішаний
ПОРОЗВІШАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до порозвішати. Параскіца тремтіла і боялась знов стрітися очима з порозвішаними по винограднику черепами (Коцюб., І, 1955, 279).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порозвішаний | порозвішана | порозвішане | порозвішані |
Родовий | порозвішаного | порозвішаної | порозвішаного | порозвішаних |
Давальний | порозвішаному | порозвішаній | порозвішаному | порозвішаним |
Знахідний | порозвішаний, порозвішаного | порозвішану | порозвішане | порозвішані, порозвішаних |
Орудний | порозвішаним | порозвішаною | порозвішаним | порозвішаними |
Місцевий | на/у порозвішаному, порозвішанім | на/у порозвішаній | на/у порозвішаному, порозвішанім | на/у порозвішаних |