порятувати
ПОРЯТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка. 1. Док. до рятувати. [Лукаш:] Вона мене порятувала, дядьку, от бігме згинув би тепер без неї! (Л. Укр., III, 1952, 222); Одна вельми поважна особа, звертаючись до його [Макара Івановича] патріотизму, прохала порятувати молодого українського письменника, якому тепер дуже скрутно (Коцюб., І, 1955, 164); У розбите вікно лізла Єлена, а її тяг назад осатанілий економ. Люди стояли непорушно. Ніхто не кинувся помогти, порятувати (Хотк., Довбуш, 1965, 172); - Порятуйте, люди, бо, може, й вам колись буде так сутужно... (Стельмах, І, 1962, 574); Ніхто не порятує тебе, якщо ти сам не врятуєшся власними силами (Загреб., Європа. Захід, 1961, 281).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порятую | порятуємо |
2 особа | порятуєш | порятуєте |
3 особа | порятує | порятують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порятував | порятували |
Жіночий рід | порятувала | |
Середній рід | порятувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порятуймо | |
2 особа | порятуй | порятуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порятувавши |