посизілий
ПОСИЗІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до посизіти. Посизілий, витирлуваний вівцями степ, він де-не-де побризканий краплинами синього цвіту: то вперто цвіте цупкий петрів батіг, цвіте навіть там, де все стирловане, вибите (Гончар, Тронка, 1963, 217); Туман вже розтанув, сонце піднялося вгору, висохла роса на посизілих житах (Збан., Т. Шашло, 1949, 5); Ось і хата Олени Мироненко. Біленька, з червоною призьбою і посизілою стріхою (Стельмах, Правда.., 1961, 341).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посизілий | посизіла | посизіле | посизілі |
Родовий | посизілого | посизілої | посизілого | посизілих |
Давальний | посизілому | посизілій | посизілому | посизілим |
Знахідний | посизілий, посизілого | посизілу | посизіле | посизілі, посизілих |
Орудний | посизілим | посизілою | посизілим | посизілими |
Місцевий | на/у посизілому, посизілім | на/у посизілій | на/у посизілому, посизілім | на/у посизілих |