посліплий
ПОСЛІПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посліпнути, посліпти. З одинадцяти стріляло п'ятеро, та й ті закривавлені від ран своїх і чужих, виснажені й посліплі, глухі від вибухів (Ю. Янов., II, 1958, 226); * Образно. Для кособокого, ріденького проміння Вузьким замком висить кістляве, зле вікно Зі скельцями, посліплими давно (Бажан, Роки, 1957, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посліплий | посліпла | посліпле | посліплі |
Родовий | посліплого | посліплої | посліплого | посліплих |
Давальний | посліплому | посліплій | посліплому | посліплим |
Знахідний | посліплий, посліплого | посліплу | посліпле | посліплі, посліплих |
Орудний | посліплим | посліплою | посліплим | посліплими |
Місцевий | на/у посліплому, посліплім | на/у посліплій | на/у посліплому, посліплім | на/у посліплих |