поспитатися
ПОСПИТАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Те саме, що спитатися. - Шлях є, та кудою він провадить? - каже козак. - Треба під'їхати до хуторця [хутірця] й поспитатись (Вовчок, І, 1955, 323); - Хіба ти справді на заробітки йти збираєшся? - поспитався глухо Ілько, немов із льоху обізвався (Л. Янов., І, 1959, 389); // Розпитати когось про що-небудь. Пісні ті справді трудно було дістати, бо вони мало співаються і то більш межи старими людьми, я ж не в стані ходити по селі, отже, мусила чекати, аж моя знайома дівчина поспитається старих людей та сама навчиться (Л.Укр., V, 1956, 71); - Та то й я кажу, піду до Іванихи поспитатися; вони вже в тім [у такій ситуації] були і знають (Кобр., Вибр., 1954, 55).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поспитаюся | поспитаємося |
2 особа | поспитаєшся | поспитаєтеся |
3 особа | поспитається | поспитаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поспитався | поспиталися |
Жіночий рід | поспиталася | |
Середній рід | поспиталося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поспитаймося | |
2 особа | поспитайся | поспитайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поспитавшись |