посторонитися
ПОСТОРОНИТИСЯ, ронюся, ронишся, док. 1. Відійти набік, відступитися, пропускаючи кого-небудь, даючи комусь дорогу. Посторонились прохожі, щоб проїжджачому просторіше було (Свидн., Люборацькі, 1955, 218); - Посторонись! - відштовхнув поранений угорця. - Плутаєшся тут, старий хрін... (Гончар, III, 1959, 160); Одмикаючи двері, він посторонився і .. дав дорогу Хомі (Рибак, Час.., 1960, 736); * Образно. А може, справді, зіткнулася вона з Палажкою на вузькому місці, і треба котрійсь із них посторонитися? (Грим., Незакінч. роман, 1962, 56).
2. перен. Виявити небажання, нехіть спілкуватися з ким-небудь, брати участь у чомусь. Всі, хто хоч день жив з отієї ласки, хто з'їв хоч шматок ласкаво поданого хліба, хто переступав з проханням чужий поріг, - все то ваші. Умійте тільки знайти дорогу до їх сердець, зумійте змусити задрижати таємні струни їх душ, не облайте згірдливим словом, не посторонітесь, як сектанти, - і ваші [пролетарів] полки зростуть (Хотк., І, 1966, 179).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посторонюся | посторонимося |
2 особа | посторонишся | посторонитеся |
3 особа | посторониться | постороняться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посторонився | посторонилися |
Жіночий рід | посторонилася | |
Середній рід | посторонилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посторонімося | |
2 особа | посторонися | постороніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посторонившись |