постоялець
ПОСТОЯЛЕЦЬ, льця, ч., заст. 1. Той, хто тимчасово живе в заїзді (див. заїзд 1 1), на постоялому дворі тощо. Власник заїзду подав Михайлові зачитану вже, мабуть, не одним постояльцем газету (Збан., Сеспель, 1961, 364); // Той, хто живе на квартирі в кого-небудь; квартирант. - Адже ви у нас не якийсь постоялець, а гість у домі (Фр., VII, 1951, 39); *У порівн. В рідній хаті, а тримався [син], наче не свій, наче постоялець (Гончар, II, 1959, 198).
2. Солдат або офіцер, що стоїть постоєм де-небудь, у когось. [Михайло:] А се що таке, жінко? [Тетяна:] Що таке? Москаль-постоялець (Котл., II, 1953, 56); Солдат підковзнувся і впав. Петро Скирда, який дивився у вікно, впізнав у ньому денщика свого постояльця (Панч, В дорозі, 1959, 124); В кожній бо хаті стоять на квартирі солдати і кожний постоялець приносить харчовий пайок із військового складу (Козл., Ю. Крук, 1950, 269).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | постоялець | постояльці |
Родовий | постояльця | постояльців |
Давальний | постояльцеві, постояльцю | постояльцям |
Знахідний | постояльця | постояльців |
Орудний | постояльцем | постояльцями |
Місцевий | на/у постояльці, постояльцеві | на/у постояльцях |
Кличний | постояльцю | постояльці |