постужавіти
ПОСТУЖАВІТИ, іє, док., розм., рідко. Стужавіти (про багато чого-небудь). Оце повечоріє, калюжки постужавіють (Вовчок, VI, 1956, 305).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постужавію | постужавіємо |
2 особа | постужавієш | постужавієте |
3 особа | постужавіє | постужавіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постужавів | постужавіли |
Жіночий рід | постужавіла | |
Середній рід | постужавіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постужавіймо | |
2 особа | постужавій | постужавійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | постужавівши |