постій
ПОСТІЙ, тою, ч. 1. розм. Тимчасове проживання або ночівля на квартирі в кого-небудь. - А коби я у вас попросився на постій, хазяєчко? (Кучер, Прощай.., 1957, 201); Плата за постій; // рідко. Помешкання, яке здають внайми кому-небудь. Його оклунки вносили до хати дядько й жінка - господарі постою (Досв., Вибр., 1959, 66).
2. заст. Тимчасове перебування військових частин у певному населеному пункті; розміщення солдат і офіцерів у приватних будинках, квартирах. Прийшли у ту слободу, де вона жила, салдати [солдати] на постій (Кв.-Осн., II, 1956, 432); Давно се діялось колись, Ще як борці у нас ходили По селах та дівчат дурили, З громади кпили, хлопців били Та верховодили в селі, - Як ті гусари на постої (Шевч., II, 1963, 98); Після того, коли в селі нашому зупинилась на постій червоноармійська рота, банда більше не насмілювалась потикатись до нас (Цюпа, Три явори, 1958, 16); // рідко. Помешкання, тимчасово зайняте солдатами або офіцерами. Знаходились серед них [козаків] і такі, що досить вільно поводилися з майном міщан, вередували постоєм (Ле, Наливайко, 1957, 82); Кімната була чимсь середнім між майстернею слюсаря-кустаря і тимчасовим постоєм солдата (Собко, Звич. життя, 1957, 78); // розм., рідко. Військові частини, що тимчасово перебувають у певному населеному пункті. Переляканий пан покликав військо; бунт успокоєно різками і військовим постоєм, що, пробувши в селі дві неділі, вичерпав усі засоби не тілько у селян, але і в дворі [пана] (Фр., III, 1950, 266); Франко-грецький постій, кидаючи зброю, знімаючи руки догори, заметушився, не бачачи ворога і не знаючи, куди ж іти в полон! (Смолич, Світанок.., 1953, 635).
На постої [бути (стояти і т. ін. )]; Постоєм стояти (стати) - тимчасово перебувати в якомусь населеному пункті, на квартирі в кого-небудь (про військові частини або окремих солдат і офіцерів). До Сергунька та Скоробагатька прийшов їхній старший сержант, що був на постої через кілька дворів од них (Гуц., З горіха.., 1967, 61); Піший Батуринський полк, який стояв в Умані постоєм, теж відправляється на війну (Смолич, II, 1958, 22).
3. розм., рідко. Чиєсь житло. Шукай людину скрізь: на бідному постої, У закутку нужди і в пишному покої (Мисик, Біля криниці, 1967, 313).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | постій | постої |
Родовий | постою | постоїв |
Давальний | постоєві, постою | постоям |
Знахідний | постій | постої |
Орудний | постоєм | постоями |
Місцевий | на/у постої | на/у постоях |
Кличний | постою | постої |
постояти
ПОСТОЯТИ, ою, оїш, док. 1. Стояти якийсь час. Вийшов [Санько] з хати. Трохи постояв біля порога, подумав... Куди б його піти?.. (Гр., І, 1963, 360); Він постояв трохи на місці, сподіваючись, що Марічка надійде зараз (Коцюб., II, 1955, 347); Лукія постояла в нерішучості, зробила крок, а потім знову спинилася (Кочура, Зол. грамота, 1960, 372); // Не рухатися або не працювати якийсь час. - Панночко-голубочко! - було просить Марта, вичісуючи мою косу. - Постійте спокійно хоч хвилиночку (Мирний, IV, 1955, 336); - Або то вже й постояти не можна? - спокійно промовила Дарка, - таж я не конєка [коняка] (Л. Укр., III, 1952, 665); - В неї роботи до самої суботи. - Оце ж і в мене така історія: ні в будень, ні в свято не постоїш (Стельмах, II, 1962, 354); // з ким, розм. Стоячи, поговорити з ким-небудь. - Вийду вранці до корови, Я корову напою, Подою, З паробками [парубками] постою, Постою (Шевч., І, 1963, 135); - А йди лишень сюди, Мотре, щось маю тобі сказать. - ..З чорнявим постояла б, а рудому - зась (Н.-Лев., II, 1956, 272).
2. Перестати діяти, рухатися; зупинитися на якийсь час (про машини, транспортні засоби тощо). - Завод постояв щось з півроку та к бісовому батькові і розвалився (Мирний, І, 1954, 222); Київський поїзд, яким прибули комсомольці, постояв хвилин п'ятнадцять і рушив у дальшу путь (Гур., Друзі.., 1959, 62); // Бути, утримуватися в попередньому стані якийсь час. [Явдоким:] Мені треба б було як зоря в поле та просо скосить, бо як ще з день постоїть - висиплеться (Кроп., II, 1958, 383).
3. тільки наказ. сп. постій, постійте, розм., рідко. Уживається в знач. почекай (почекайте), не поспішай (не поспішайте). [Сестра Мархва:] Матушка гуменя, постійте я відімкну (Мирний, V, 1955, 108); Нащо йому бонна, коли йому вже - постійте - скільки?.. - сім років, дев'ятий... ах, ні, він помилився: сім - восьмий (Коцюб., II, 1955, 246); // Виражає заперечення, незгоду з ким-, чим-небудь. - Постійте, - втрутився Сев, - ви брешете. Корабель цей - для учнів морської школи (Ю. Янов., II, 1958, 78); - Держпоставки я виконую, але додаткових, тобою вигаданих, більш виконувати не буду. Зарубай собі на носі. - Постій, постій, - повільно звівся за столом Гнат і чинно, дещо театрально заклав праву руку за борт кітеля. Очі його війнули холодом. - Ти куди звертаєш? Та ти знаєш?.. (Тют., Вир, 1964, 98); // Уживається для вираження погрози; зажди, постривай. - Ага? так ви не хочете бунтовщика видати? не хочете?.. Так ви бунтувати?.. га?.. Постійте ж, я вас побунтую! - кричить пан (Мирний, II, 1954, 197); - Ось постій, - каже,.. - дай мені тебе за космаки піймати; я тобі покажу свою старість!.. Смійся, смійся! Засмієшся ти в мене на кутні!.. (П. Куліш, Вибр., 1969, 119).
4. розм. Побути, пожити де-небудь якийсь час. Отаман з своєю ватагою постояв на лимані з тиждень і почав збиратись додому (Н.-Лев., II, 1956, 223); [Килина:] Аби довідалися, що горіло, то й набіжать з села людиська тії! То вже хіба постій тут, Лукашуню (Л. Укр., III, 1952, 266); // ким, біля чого. Працювати ким-небудь, виконувати якусь роботу (перев. стоячи) якийсь час. Відтоді, як доля звела його в Чаплинці з Оленчуком, як постояв він разом з дядьками простим молотобійцем біля ковадла і покуштував їхнього хліба, вже не покидало його відчуття того, що якоюсь часткою душі він мовби належить цим людям і не може бути байдужим до них, як раніше (Гончар, II, 1959, 288).
5. за кого - що, розм., заст. за ким - чим, перен. Оборонити від нападу, захистити від кривди, образи, наруги кого-, що-небудь. - Прощайте!.. Постійте, брати, до кінця За край.. і за славу козачу! (Стар., Поет. тв., 1958, 226); Тепер за нами черга. Стіймо за них, вони за нас постоять (Коцюб., II, 1955, 46); - На тебе й була надія, Федотику. Ти вже за всіх нас постоїш (Мик., II, 1957, 287); В ділі Шкурупій був гарячий, беручкий, умів постояти за справедливість (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 170).
Постояти сам (сама, самі) за себе - не дати скривдити себе, захистити себе своїми силами, без допомоги будь-кого іншого. - Не малий я вже, слава богу, і сам зумію постояти за себе... (Вільде, Сестри.., 1958, 153).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постою | постоїмо |
2 особа | постоїш | постоїте |
3 особа | постоїть | постоять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постояв | постояли |
Жіночий рід | постояла | |
Середній рід | постояло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постіймо | |
2 особа | постій | постійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | постоявши |