посуплений
ПОСУПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до посупити.
2. у знач. прикм. Який посупився, надав своєму обличчю похмурого, незадоволеного або сумного виразу.
3. у знач. прикм. Низько опущений над очима, перев. при вираженні незадоволення, задумливості і т. ін. (про брови). Хлопчак самотою блукав з одного кінця зали в другий, з посупленими бровами та зо втупленим униз поглядом (Крим., Вибр., 1965, 321).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посуплений | посуплена | посуплене | посуплені |
Родовий | посупленого | посупленої | посупленого | посуплених |
Давальний | посупленому | посупленій | посупленому | посупленим |
Знахідний | посуплений, посупленого | посуплену | посуплене | посуплені, посуплених |
Орудний | посупленим | посупленою | посупленим | посупленими |
Місцевий | на/у посупленому, посупленім | на/у посупленій | на/у посупленому, посупленім | на/у посуплених |