посутенілий
ПОСУТЕНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до посутеніти.
2. у знач. прикм. Темний. Ввечері Ніна Дмитрівна вийшла з бібліотеки через чорний хід і пройшла посутенілим парком (Перв., Материн.. хліб, 1960, 43); * Образно. Її червона сукня майорить у вечірньому посутенілому повітрі (Мирний, III, 1954, 298).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посутенілий | посутеніла | посутеніле | посутенілі |
Родовий | посутенілого | посутенілої | посутенілого | посутенілих |
Давальний | посутенілому | посутенілій | посутенілому | посутенілим |
Знахідний | посутенілий, посутенілого | посутенілу | посутеніле | посутенілі, посутенілих |
Орудний | посутенілим | посутенілою | посутенілим | посутенілими |
Місцевий | на/у посутенілому, посутенілім | на/у посутенілій | на/у посутенілому, посутенілім | на/у посутенілих |