потеплілий
ПОТЕПЛІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до потепліти.
2. у знач. прикм., перен. Який набрав привітного, лагідного, ласкавого виразу, втратив суворість (перев. про очі, погляд і т. ін.). - І вам хай бог помагає на добрім слові! - відповіла вдова, і сльоза затремтіла в її потеплілих очах (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 194); Коломієць потеплілим зором дивився на цікавих хлопчаків, прислухався до їх гороб'ячого щебетання (Речм., Весн. грози, 1961, 175).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потеплілий | потепліла | потепліле | потеплілі |
Родовий | потеплілого | потеплілої | потеплілого | потеплілих |
Давальний | потеплілому | потеплілій | потеплілому | потеплілим |
Знахідний | потеплілий, потеплілого | потеплілу | потепліле | потеплілі, потеплілих |
Орудний | потеплілим | потеплілою | потеплілим | потеплілими |
Місцевий | на/у потеплілому, потеплілім | на/у потеплілій | на/у потеплілому, потеплілім | на/у потеплілих |