потовпитися
ПОТОВПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. потовпляться; док., розм. 1. Натовпом (або разом з натовпом) піти, рушити кудись. Староста.. подався на двір. За ним ішли десятники та соцький. За десятниками потовпились на подвір'я й люди (Коцюб., І, 1955, 74); Жіноцтво жваво потовпилося з кухні Брилів на ганок (Смолич, Мир.., 1958, 52); // Пройти, протиснутися куди-небудь натовпом. І рушили [хлопці] гуртом, аж у двері не потовпляться (Свидн., Люборацькі, 1955, 200); // перен. Проникнути куди-небудь, у якесь середовище, досягти певного становища. - А хоч у конторі служити? - Хоч би й хотів, то не потовпишся, - понуро одказав Василь (Мирний, IV, 1955, 132).
2. Уміститися де-небудь, у чомусь, у щось. - Гм! - каже Кирило Тур, озирнувши його [Череваня] тушу. - Не багато таких потовпилось би в курені! (П. Куліш, Вибр., 1969, 90); Полум'я не потовпилось в комин і шугнуло з комина просто в одчинені двері (Н.-Лев., IV, 1956, 206); - Пани їдуть на південь, до Румунії... - Армія втікає... - На великому шляху Львів - Ужгород не потовпляться (Чорн., Визвол. земля, 1950, 88).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потовплюся | потовпимося |
2 особа | потовпишся | потовпитеся |
3 особа | потовпиться | потовпляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потовпився | потовпилися |
Жіночий рід | потовпилася | |
Середній рід | потовпилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потовпімося | |
2 особа | потовпися | потовпіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потовпившись |