похнюпий
ПОХНЮПИЙ, а, е, розм. Те саме, що похнюплений 2, 3. Що за ліс! Якого нема тут дерева! І високих, величезних, і старих, скорчених, похнюпих, що вже віку свого доживають (Стор., І, 1957, 76); Біля крюка Каленик Романович з Рубіном знайшли кілька молодих ковальських помічників і коваля Кальниболоцького, похнюпого і непривітного (Сенч., Опов., 1959, 15).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похнюпий | похнюпа | похнюпе | похнюпі |
Родовий | похнюпого | похнюпої | похнюпого | похнюпих |
Давальний | похнюпому | похнюпій | похнюпому | похнюпим |
Знахідний | похнюпий, похнюпого | похнюпу | похнюпе | похнюпі, похнюпих |
Орудний | похнюпим | похнюпою | похнюпим | похнюпими |
Місцевий | на/у похнюпому, похнюпім | на/у похнюпій | на/у похнюпому, похнюпім | на/у похнюпих |