похнюплений
ПОХНЮПЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до похнюпити. Він підняв вгору похнюплену голову (Н.-Лев., IV, 1956, 203); Весь час ходив [начальник складу] із похнюпленою головою, дивився в землю (Збан., Сеспель, 1961, 291).
2. у знач. прикм. Який похнюпився, опустився, похилився додолу. Тонкий ніс редактора виглядав похнюпленим (Жур., Звич. турботи, 1960, 58); Задощило.. Дерева в саду стояли мокрі, похнюплені (Чаб., Тече вода.., 1961, 65).
3. у знач. прикм. Який похнюпився, похилив голову, спрямував погляд додолу. Пріська, похнюплена та роздратована недавньою суперечкою з Мелашкою, сама сиділа у садочку (Л. Янов., I, 1959, 164); Посеред вузенького двору стояла похнюплена черевата конячина (М. Ол., Чуєш.., 1959, 67); Схожий він був тепер на стару й похнюплену хижу птицю (Ільч., Серце жде, 1939, 433).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похнюплений | похнюплена | похнюплене | похнюплені |
Родовий | похнюпленого | похнюпленої | похнюпленого | похнюплених |
Давальний | похнюпленому | похнюпленій | похнюпленому | похнюпленим |
Знахідний | похнюплений, похнюпленого | похнюплену | похнюплене | похнюплені, похнюплених |
Орудний | похнюпленим | похнюпленою | похнюпленим | похнюпленими |
Місцевий | на/у похнюпленому, похнюпленім | на/у похнюпленій | на/у похнюпленому, похнюпленім | на/у похнюплених |