поховатися
ПОХОВАТИСЯ, ається, аємося, аєтеся, док. 1. Сховатися (про всіх або багатьох, все або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Здавалося, велетенський звір-потвора наближавсь до принишклої землі.. Од його дихання трусилися дерева і поховалось усе живе (Коцюб., І, 1955, 315); [Голос чоловічий:] Парубки полякались, повтікали із села; кажуть, поховались у лісі та по очеретах (Вас., III, 1960, 104); Петлюрівці, що поховалися по борознах, лежали там, як пришиті до землі кулями (Панч, II, 1956, 203); - І нащо воно тобі, сину, з панами тягатись? - каже вона журливо. - Ще, не дай боже, підведуть як... Самі ж поховаються, а тобі - буде... (Мирний, II, 1954, 273); Зірочка покотилась... далі друга... третя - і поховались у синьому небі, мов у море канули (Кв.-Осн., II, 1956, 40); - Були колись у степу і річки, і озера, а де вони тепер? Поховались, повисихали, мертві піски насуваються... (Гончар, І, 1959, 29); * У порівн. Очі [Миколи] лежали глибоко в ямках, ніби поховались десь під бровами (Н.-Лев., II, 1956, 252).
2. розм., рідко. Бути похованим. - Ото, господи... Їдні родяться у щасті, є що їсти, є в що вдягнутися, і горя не знають, а другі... отак марно гинуть... Ані хати, ані хліба кавалка,.. а як помре, то нема за що й поховатись (Коцюб., І, 1955, 454).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поховаюся | поховаємося |
2 особа | поховаєшся | поховаєтеся |
3 особа | поховається | поховаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поховався | поховалися |
Жіночий рід | поховалася | |
Середній рід | поховалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поховаймося | |
2 особа | поховайся | поховайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поховавшись |