похрестити
ПОХРЕСТИТИ, ещу, естиш, док., перех. 1. Охрестити (у 1 знач.) всіх або багатьох. - Похрестив князь своїх дванадцять синів (Загреб., Диво, 1968, 112).
2. Те саме, що охрестити 1 (про когось одного). Ходила за меншою баришнею невеличка дівчинка - сирота Уляна, дочка того самого Хрещеника, що генерал, - нехай царствує! - похрестив (Мирний, II, 1954, 98).
3. також без додатка, розм. Перехрестити, зробити знак хреста (кілька разів). Тіш мене: занедужала я, На хвилинку не знаю спокою; Похрести, як бувало малою, Колиши мене, ненько моя! (Граб., І, 1959, 484); Поклалася [Настя] в ліжко, похрестила подушку (Вас., І, 1959, 219).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похрещу | похрестимо |
2 особа | похрестиш | похрестите |
3 особа | похрестить | похрестять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | похрестив | похрестили |
Жіночий рід | похрестила | |
Середній рід | похрестило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похрестімо | |
2 особа | похрести | похрестіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | похрестивши |