похуділий
ПОХУДІЛИЙ, ПОХУДЛИЙ, ПОХУДАЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до похудіти, похуднути, похудати. Круг нас світяться воском похуділі за піст обличчя (Коцюб., II, 1955, 363); Місячне сяйво освічує зеленкувате бісівське око змученої, одразу похуділої вівці, а біля її ніг вовтузиться чорна грудочка - перший прибуток нового господаря (Стельмах, II, 1962, 347).
2. у знач. прикм. Худий, кістлявий. Коли він зняв з похуділого пальця останню коштовність - весільний перстень, почув, що все у житті вже втрачено і нема чого боротися за нього (Стельмах, II, 1962, 245); Перед ним сидів на коні старий і похудалий степовик, із запалими грудьми й блідим обличчям (Кучер, Прощай.., 1957, 177).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похуділий | похуділа | похуділе | похуділі |
Родовий | похуділого | похуділої | похуділого | похуділих |
Давальний | похуділому | похуділій | похуділому | похуділим |
Знахідний | похуділий, похуділого | похуділу | похуділе | похуділі, похуділих |
Орудний | похуділим | похуділою | похуділим | похуділими |
Місцевий | на/у похуділому, похуділім | на/у похуділій | на/у похуділому, похуділім | на/у похуділих |