похудіти
ПОХУДІТИ, ію, ієш, ПОХУДНУТИ, ну, неш; мин. ч. похуднув, нула, ло і похуд, ла, ло; і ПОХУДАТИ, аю, аєш, док. Стати худим, худішим. [Оксана:] Андрій, може, і не впізнає мене... Така стала... (Вдивляється в дзеркальце). І похуділа, і постаріла... (Мороз, П'єси, 1959, 19); Як воли в мене умикнули за ввесь день хоч отаке стебло, то най мені очі з лоба вибере, а ти кажеш: худі! хіба за день не похуднуть? (Сл. Гр.); Личечком собі хоч і кріпко похудла [Галочка], і рум'янцю на щочечках не стало, та все здавалося, що так їй гарніше було (Кв.-Осн., II, 1956, 355); - А ти, дочко, похудала.. Та ти ж як з хреста знята. Чи тебе мати не годує? (Хижняк, Невгамовна, 1961, 113).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похудію | похудіємо |
2 особа | похудієш | похудієте |
3 особа | похудіє | похудіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | похудів | похуділи |
Жіночий рід | похуділа | |
Середній рід | похуділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похудіймо | |
2 особа | похудій | похудійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | похудівши |