похіпливий
ПОХІПЛИВИЙ, ПОХОПЛИВИЙ, а, е, діал. Швидкий, проворний. Дуже був [Михайло] білявий волосом.. До того, високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий... (Вовчок, І, 1955, 217); Нервовий, похопливий, він, видно, не вмів ждати, йому хотілося, щоб одразу все було по його думці (Хотк., Довбуш, 1965, 16); // Спішний. Як настали жнива, з довгими палючими днями, невеличкими короткими ночами, з важкою похопливою роботою, то їй стало невміч (Мирний, IV, 1955, 295).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похіпливий | похіплива | похіпливе | похіпливі |
Родовий | похіпливого | похіпливої | похіпливого | похіпливих |
Давальний | похіпливому | похіпливій | похіпливому | похіпливим |
Знахідний | похіпливий, похіпливого | похіпливу | похіпливе | похіпливі, похіпливих |
Орудний | похіпливим | похіпливою | похіпливим | похіпливими |
Місцевий | на/у похіпливому, похіпливім | на/у похіпливій | на/у похіпливому, похіпливім | на/у похіпливих |