поцвіркувати
ПОЦВІРКУВАТИ, ую, уєш, недок. Цвіркати стиха або час від часу. Бігав собі [кулик], поцвіркуючи та головкою потакуючи (Фр., III, 1950, 9); У запічку поцвіркує цвіркун, ніби прислухається, як гуде і шаленіє у комині вітер (Кол., Терен.., 1959, 103); Сиджу собі, як дорослий, звісивши ноги за полудрабок, помахую батіжком та поцвіркую крізь зуби (М. Ол., Чуєш.., 1959, 72).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцвіркую | поцвіркуємо |
2 особа | поцвіркуєш | поцвіркуєте |
3 особа | поцвіркує | поцвіркують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцвіркуватиму | поцвіркуватимемо |
2 особа | поцвіркуватимеш | поцвіркуватимете |
3 особа | поцвіркуватиме | поцвіркуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поцвіркував | поцвіркували |
Жіночий рід | поцвіркувала | |
Середній рід | поцвіркувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцвіркуймо | |
2 особа | поцвіркуй | поцвіркуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | поцвіркуючи | |
Минулий час | поцвіркувавши |