поцокувати
ПОЦОКУВАТИ, ую, уєш, недок. Цокати стиха або час від часу. Ходила [Мася], погойдуючись та підківками поцокуючи (Свидн., Люборацькі, 1955, 80); Двоє добрих коней визирали з стайні, поцокуючи оздобленими обротьками (Чаб., Балкан. весна, 1960, 62).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцокую | поцокуємо |
2 особа | поцокуєш | поцокуєте |
3 особа | поцокує | поцокують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцокуватиму | поцокуватимемо |
2 особа | поцокуватимеш | поцокуватимете |
3 особа | поцокуватиме | поцокуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поцокував | поцокували |
Жіночий рід | поцокувала | |
Середній рід | поцокувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцокуймо | |
2 особа | поцокуй | поцокуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | поцокуючи | |
Минулий час | поцокувавши |