почаклувати
ПОЧАКЛУВАТИ, ую, уєш, док., над ким-чим і без додатка. Чаклувати якийсь час; // перен. Зробити що-небудь незрозуміле для невтаємничених. Ну, думали, пропала гармошка. А він висушив її, почаклував над нею, пошептав, помацав, - і знову заспівала в його руках, як та сопілочка в пастушки рано-вранці на царині (Тют., Вир, 1964, 208); Почаклувала [мати] у пічурці, подула голосно, в попелі знайомо блиснула жаринка (Збан., Єдина, 1959, 13).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почаклую | почаклуємо |
2 особа | почаклуєш | почаклуєте |
3 особа | почаклує | почаклують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | почаклував | почаклували |
Жіночий рід | почаклувала | |
Середній рід | почаклувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почаклуймо | |
2 особа | почаклуй | почаклуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | почаклувавши |